ВДОВУВА́ТИ (УДОВУВА́ТИ)

ВДОВУВА́ТИ (УДОВУВА́ТИ), у́ю, у́єш, недок. Бути, жити вдовою, вдівцем. Живе вона сама собі, вдовуючи, і хлопчик у неї (Барв., Опов.., 1902, 518). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 313.